Аранжування, як об’єкт авторського права: поняття, сутність, захист

Анотація

Стаття присвячена дослідженню проблематики правового регулювання аранжування, як об’єкта авторського права. Актуальність даного питання зумовлена зростанням попиту на створення даного об’єкту авторського права та недосконалістю його правового регулювання. Методологічну основу дослідження складає низка загальнонаукових та приватно-наукових методів, зокрема порівняння, узагальнення, діалектичний та формально-юридичний метод, також системного та комплексного аналізу. У статті проаналізовано думки науковців та законодавчі положення щодо аранжування, похідних творів та музичних творів та на основі проведеного аналізу надано поняття терміну «аранжування» та визначено його сутнісні ознаки. Таким чином, аранжуванням є об’єктивно виражена, творча переробка іншого існуючого твору, виражена за допомогою звуків, та полягає у перекладенні іншого музичного твору (для інших інструментів чи складів), та/або у обробці його мелодії для виконання на музичному інструменті або для голосу з супроводом. Тоді, як сутнісними ознаками аранжування вважаються наступні: творча переробка іншого існуючого твору; внутрішня завершеність та умотивованість цілого; індивідуалізованість твору; об’єктивна форма вираження; необхідність вираження суті за допомогою різних звуків; залежність від первісного музичного твору. У статті звертається увага на судову практику, у сфері розгляду спорів, пов’язаних з порушенням прав автора первісного твору при здійсненні аранжування та створенні похідного твору. Узагальнено положення, щодо способів захисту авторського права на аранжування. Проаналізовано стан законодавства у сфері правового регулювання аранжування та авторських прав та похідні твори загалом. Запропоновано доповнити статтю 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права» терміном «аранжування» , яке варто розуміти у відповідності з вище викладеним.