Місце громадянського суспільства в механізмі сучасного правоутворення

Автор(и)

  • Т. О. Дідич Доктор юридичних наук, доцент, Професор кафедри теорії та історії права та держави Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.67.4

Ключові слова:

правоутворення, правотворчість, громадянське суспільство, суб'єкти громадянського суспільства, взаємодія громадянського суспільства та правоутворення

Анотація

В роботі автором здійснено аналіз підходів до розуміння правотворчості, розкрито потенційні напрямки наукового дослідження правотворчості Наголошено на тому, що громадянське суспільство є важливою інституцією, яке є невід’ємним суб’єктом в процесі утворення права. Проте, питання про місце громадянського суспільства в процесі утворення права, характер його функціонування, вплив на зміст права в юридичній науці не отримали однозначних відповідей, переважна більшість вчених взагалі уникають постановки вказаних питань та надання на них наукових відповідей. Правоутворення – це явище складне та багатогранне, що пов’язане із широким колом суб’єктів, котрі беруть безпосередню або опосередковану участь в утворенні права. Обґрунтовано необхідність наукового переосмислення проблем місця громадянського суспільства в системі суб'єктів правоутворення, що здійснено шляхом виокремлення і характеристики рівнів його впливу на правоутворення. Виокремлення та характеристика рівнів впливу громадянського суспільства на утворення права відображатиме один з основних аспектів його місця в системі суб’єктів правоутворення, що визначається взаємодією суб’єктів громадянського суспільства та впливає на особливості права, надаючи йому інституційних властивостей. В залежності від кола суб’єктів громадянського суспільства рівнями його впливу на утворення права є: 1) безпосередній вплив на утворення права, що являє собою самостійний рівень впливу громадянського суспільства на правоутворення, який реалізується народом – тобто всіма громадянами держави всіх національностей шляхом реалізації безпосереднього волевиявлення народу, яке стосується прийняття, зміни або скасування норм права.; 2) опосередкований вплив на утворення права, що являє собою самостійний рівень впливу громадянського суспільства на правоутворення, який реалізується ним через об’єднання громадян шляхом здійснення офіційного або неофіційного тиску на суб’єктів творення права щодо прийняття, зміни або скасування норм права. Варто наголосити на тому, що саме опосередкований вплив громадянського суспільства на утворення права відбувається через об’єднання громадян, які здатні акумулювати потреби та інтереси громадян, їх узагальнити та впливати на процес утворення права в контексті реалізації, охорони чи захисту потреб та інтересів громадян, щодо яких вони утворили відповідне об’єднання. Центральне місце в системі об’єднань громадян займають громадські організації  та політичні партії, які відіграють роль суб’єкта, що опосередковує вплив громадянського суспільства на утворення права.

Посилання

Нечипоренко А. О. Поняття та генезис правоутворення в Україні. Часопис Київського ун-ту права. 2013. № 2. С. 70–73.

Иванов В. В. Общая теория договора : монография. Москва : Юристъ, 2006. 237 с.

Плавич С. В. Теоретичні аспекти класифікації правотворчості. Часопис Київського університету права. 2007. № 4. С. 70–75.

Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х т. / Ответ. ред. М. Н. Марченко; 2-е изд. переработ. и дополн. Москва : ИКД «Зерцало-М», 2002. Т. 3. 528 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. В. Т. Бусел. Київ, Ірпінь : Перун, 2005. 1728 с.

Крушельницька О. Методологія та організація наукових досліджень : навчальний посібник. Київ : Кондор, 2003. 189 с.

Артюх С. Основи наукових досліджень : підручник. Харків : Вид. Укр. інженерно-педагогічн. акад.(УІПА), 2006. 277 с.

Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96. URL : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80/print1419249647141480. (дата звернення: 15.04.2021 р.).

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-01-16

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень