Правове регулювання будівництва у Стародавньому Римі в координатах ціннісно-смислового універсуму квіритів

Анотація

В статті розкриваються малодосліджені питання органічного взаємозв’язку  світоглядного універсуму стародавніх римлян та правового регулювання будівництва в Римі. Автори, спираючись на філософсько-правові, культурологічні, історичні розвідки вітчизняних і зарубіжних вчених пропонують власне бачення проблем будівництва у Стародавньому Римі та його правового регулювання. В статті акцентується увага на факті міста як культурному феномені, який формує власний внутрішній світ, свою ціннісно-ієрархічну систему,  має оригінальний ландшафт і відповідні ознаки. Доводиться, що Рим-місто був специфічним об’єктом, якому притаманна метафізична і духовна проекції, в межах якої існувала специфічна система правової регуляції. У рамках наукової розвідки автори роблять висновок про те, що квірити мали власну, самобутню ідею простору (відмінну від ідеї простору стародавніх греків), яка мала специфічне матеріальне втілення в архітектурі – закриті і тісні житлові приміщення та просторі і високі будівлі для громадських потреб і культові споруди. Крім цього, автори звертають увагу на те, що правове регулювання будівництва у Стародавньому Римі було органічним поєднанням звичаєвої практики та свідомого законотворення уповноважених осіб. Особливістю правового регулювання будівництва в Стародавньому Римі було те, що воно першопочатково обмежувалося сервітутним правом, а в подальшому законодавчі ініціативи мали превентивний характер, оскільки були спрямовані на запобігання  пожежам.

В статті переконливо доводиться, що Рим-місто і все, що в ньому відбувається, є історично фіксованим станом, а тому його дослідження пов’язане з привнесенням суб’єктивізму автора, попри академічне раціональне звуження історико-правових явищ, які досліджуються та оцінюються.