Сучасний стан правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні: теоретико-правовий вимір

Анотація

Автором в роботі проведено правовий аналіз положень нормативно-правових актів, що регламентують нотаріальну діяльність, на підставі чого встановлено теоретико-правові закономірностей сучасного стану правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні. Відзначено, що приналежність України до правової системи романо-германського типу, а системи нотаріату – до нотаріату латинського типу засвідчує принциповість його належного правового забезпечення, недопустимість прогалин, колізій в цій сфері. Сьогодні нотаріальна діяльність є законодавчо регульованою діяльністю в Україні, яка розвивалась еволюційно, формувалась під впливом зазначених вище факторів і на сьогодні знаходиться в стані удосконалення та посилення. Проте, постійні зміни правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні засвідчують недосконалість (або навіть відсутність) чітких науково обґрунтованих концептуальних підходів до правового забезпечення нотаріальної діяльності.

Доведено, що переламним моментом у становленні правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні стало прийняття Закону України «Про нотаріат» (1993 р.), що заклав основу для розвитку вітчизняної системи нотаріату та нотаріальної діяльності. Вказаний законодавчий акт зберігає свою чинність і на сьогодні, проте його зміст зазнав суттєвих змін, що відобразилось і на правовому забезпеченні нотаріальної діяльності.

Незважаючи на відсутність офіційно закріплених концептуальних документів, які стосувалися б розвитку правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні, автором зроблено спробу на підставі наявного правового забезпечення встановити та узагальнити фактично існуючий стан такого правового забезпечення, що представлено у вигляді наступних складових: 1) правове закріплення кола суб’єктів нотаріальної діяльності; 2) правове закріплення завдань, що покладаються на нотаріат, які визначені як коло обов’язків, які виконуються суб’єктами нотаріальної діяльності; 3) закріплення правового статусу нотаріуса, в межах якого законодавчо було визначено права та обов’язки, які надаються або покладаються на нотаріуса з метою забезпечення виконання ним законодавчо визначених завдань; 4) правова регламентація процесуального порядку здійснення нотаріальної діяльності, що представлено переважно на підзаконному рівні; 5) правове закріплення організаційного забезпечення нотаріальної діяльності, що стосується правил ведення нотаріального діловодства, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, правил етичної поведінки нотаріусів тощо.

Підсумовано, що високий рівень змінюваності правового забезпечення нотаріальної діяльності в Україні є наслідком відсутності єдиної концепції розвитку правового забезпечення системи нотаріату та нотаріальної діяльності в Україні.