Міжнародно-правові стандарти організації та функціонування прокуратури

Анотація

У статті розглянуто базові міжнародно-правові стандарти організації та функціонування прокуратури. Визначено, що прокуратура поза межами кримінального судочинства почала відігравати роль допоміжного призначення, у той час як органи державної влади та місцевого самоврядування були наділені правом самостійного звернення до суду. Зазначено, що Україна є учасником Статуту та  членом Ради Європи, а тому взяла на себе зобов’язання щодо визнання  принципів верховенства  права  та  здійснення  прав людини і основних свобод (стаття 3 Статуту), є здатною і має бажання виконувати такі зобов’язання (стаття 4 Статуту). Вказано на те, що модернізація конституційно-правового статусу прокуратури відбувається у зв’язку із існуванням ряду зобов’язань Української держави перед Радою Європи. Звертається увага на ключові акти міжнародного рівня, котрі стосуються організації та функціонування прокуратури, визначено основні їх положення у контексті здійсненого аналізу. Підтримано доцільність оптимального розмежування компетенції між прокурором (як адміністративним агентом виконавчої чи законодавчої влади) та судовою владою. Вказується на те, що Європа все дедалі більше і більше розвивається, громадяни є мобільними, внаслідок чого неминуче зазнають впливу різних правових систем, а тому стратегічно важливим видається досягнення гармонізації систем кримінального судочинства членів Ради Європи. Така гармонізація є корисною з огляду на доцільність збереження ефективності систем кримінального судочинства із урахуванням викликів міжнародної організованої злочинності. Встановлено, що реформування конституційно-правового статусу прокуратури в Україні відповідно до взятих на себе зобов’язань перед Радою Європи необхідно розпочати із поетапного вирішення комплексу питань відповідності української прокуратури міжнародним стандартам. Наголошено, що в Українській державі прокуратура займає важливе місце у системі органів державної влади, оскільки її діяльність абсорбує у собі два амбівалентні компоненти, котрі імплікативно доповнюють один одного – забезпечення законності та охорона правопорядку.