Реалізація нормативного змісту засади забезпечення права на свободу та особисту недоторканність у ході кримінального процесуального доказування

Автор(и)

  • Т.М. Мирошниченко кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.66.38

Ключові слова:

засада кримінального провадження, клопотання про застосування запобіжних заходів, судово-контрольне провадження, збирання, перевірка, оцінка доказів

Анотація

Закріплення на рівні Конституції України права на свободу та особисту недоторканність зумовило необхідність дослідження його сутності та нормативного змісту з метою оцінки правильності законодавчого підходу до формулювання як засади на рівні галузевого нормативно-правового акта. Нормативний зміст останньої закріплено у ст. 12 КПК. Аналіз редакції даної статті дозволяє виділити три складника принципу, які відбивають його вимоги: заборони, захисту, забезпечення. Перший елемент засади складають положення ч. 1 ст. 12 КПК. Ключовими поняттями, що змістовно наповнюють даний елемент є наступні: обмеження свободи у кримінальному процесі можливе лише за вмотивованим судовим рішенням; підставою для такого обмеження є підозра у скоєнні кримінального правопорушення; обмеження свободи відбувається у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.  Процедури обмеження права на свободу є виправдано складними з огляду на значущість права, що обмежується. Судово-контрольне провадження з розгляду клопотання сторони обвинувачення щодо обрання запобіжних заходів, які обмежують свободу, характеризується її активною позицією в доказуванні обставин, що є підставою для обмеження свободи особи. Слідчий суддя за наявності належно мотивованого та обгрунтованого клопотання займає активну позицію виключно для перевірки відомостей, які покладено в основу клопотання. Зміст елементу захисту складають положення закону щодо: необхідності в найкоротший строк доставити затриману особу до слідчого судді та перевірити законність та обгрунтованість обмеження свободи; повідомлення про затримання особи її близьких. Третій елемент нормативного змісту засади сформульовано у ч. 5 ст. 12 КПК. Законом передбачається кримінальна відповідальність за завідомо незаконне затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК), а також можливість відшкодування шкоди, заданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ст. 130 КПК).

Посилання

Кримінальний процес України: підруч. /за ред.: Ю.М. Грошевого,

В.М. Хотенця. Харків: Право, 2000. 493 с.

Велика українська юридична енциклопедія. Т. 19. Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвокатура. Харків: Право, 2020. 957 с.

Глинська Н.В. Концептуальні засади визначення та забезпечення стандартів доброякісності кримінальних процесуальних рішень: монографія. Київ: Істина, 2014. 586 с.

Пшенічко С.О. Деякі аспекти доказування в діяльності слідчого судді під час розгляду та вирішення скарг. Актуальні проблеми держави і права. 2013. С. 336-342.

Грошевий Ю.М. Забезпечення свободи в кримінальному судочинстві. Реформування судових і правоохоронних органів України: проблеми та перспективи: матеріали наук.-практ. конф., 14 травня

р. Харків: Одісей, 2010. С. 197-199.

Шило О.Г. Теоретико-прикладні основи реалізації конституційного права людини і громадянина на судовий захист у досудовому провадженні в кримінальному процесі України: монографія. Харків: Право, 2011. 464 с.

Рожнова В.В. Застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних із ізоляцією особи: автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.09. Нац. Акад. внутр. справ України. Київ, 2003.

Вапнярчук В.В. Теорія і практика кримінального процесуального доказування: монографія. Харків: Юрайт, 2017. 407 с.

Грошевий Ю.М. Проблемні питання застосування КПК України при обранні запобіжних заходів. Право України. 2013. №11. С. 216-225.

Філін Д. Процесуальне становище особи, щодо якої порушено кримінальну справу. Право України. 2003. №7. С. 93-97.

Завтур В.А. Особливості доказування при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею та судом: теорія і практика: монографія. Видавничий дім “Гельветика”, 2020. 247 с.

Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження заходів забезпечення у вигляді тримання під вартою: Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду з цивільних і кримінальних справ від

грудня 2014 р. №14. URL: http/zib.com.ua/ua/print/114144-uzagalnennya_sudovoi_praktiki_schodo_trimannya_pid_vartoyu.html

Шаренко С.Л. Теоретико-прикладні основи діяльності слідчого судді в кримінальному провадженні: монографія. Харків: Право, 2021. 479 с.

Тищенко О.І. Оскарження затримання у кримінальному провадженні: теоретичний та практичний аспект. Вісник кримінального судочинства. 2018. №1. С. 49-58.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-29

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність