Злочин домашнє насильство (ст.126-1 КК України): аналіз судової практики

Анотація

Наукова стаття присвячена аналізу судової практики злочину домашнє насильство. Актуальність теми зумовлена необхідністю розвитку України як сучасної правової демократичної держави та подальшого розширення правового регулювання у сфері запобігання, протидії домашньому насильству. Методологія. Методологічний інструментарій обрано відповідно до мети, завдань, об'єкта й предмета дослідження. Методологічну основу складають філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання Теоретичним підґрунтям дослідження стали приписи нормативно-правових актів чинного законодавства України та наукові доробки вітчизняних вчених з проблематики домашнього насильства. З урахуванням специфіки та складності обраного предмета дослідження використано міждисциплінарний та комплексний підходи, які дозволили опрацювати та інтерпретувати результати емпіричного дослідження. Застосовано загальновизнані принципи наукового пізнання, зокрема, принцип детермінізму, принцип відповідності, принцип субсидіарності. Використані методи, прийоми, принципи дали можливість виявити, виокремити, розмежувати й пролонгувати співвідношення частини й цілого, одиничного і загального обраної вибірки, підкреслюючи при цьому діалектичну єдність і відмінність між властивостями, зв’язками та сторонами предмета дослідження. Емпіричну основу дослідження становить інформація, отримана в результаті аналізу матеріалів судової практики, а саме: актів застосування кримінального права (вироків суду), період ухвалення з 01.01.2020-по 01.01.2021р., рішення  яких розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень України.

У процесі дослідження розкрито та  охарактеризовано правову природу,   поняття, правові наслідки та склад злочину статті 126-1. Домашнє насильство Кримінального Кодексу України. Підкреслено варіативність структурних одиниць кримінально-правової взаємодії злочинця-потерпілого із зазначенням сімейно-правового статусу учасників злочину домашнє насильство. Акцептовано увагу на фрагментах правової реальності та на певних орієнтаційних одиницях правомірної й неправомірної поведінки. Зазначено вплив генетичних та середовищних чинників на формування поведінки учасників глибинного конфлікту домашнє насильство. Приділено увагу вчиненню злочинів на ґрунті особистих неприязних стосунків.

Також за результатами інтерпретації даних вибірки виявлено, що значна кількість злочинів домашнє насильство була  вчинена кривдником (підозрюваний/обвинуваченим) у стані алкогольного сп'яніння чи під впливом вживання психоактивних речовин (алкогольних напоїв), що своєю чергою засвідчує проблематику співзалежних, адиктивних форм поведінки, порушення психоемоційного балансу. Таким чином, модульні взаємні зв'язки учасників глибинного конфлікту у сфері домашнього насильства, набуваючи форми злочинного діяння, детерміновані комплексом взаємопов'язаних, взаємозалежних чинників біологічного та соціального характерів. Зазначене дає підстави стверджувати про необхідність вдосконалення заходів профілактики та корекції девіантної поведінки в суспільстві.

На основі отриманих результатів сформовано висновки та рекомендації стосовно вдосконалення соціально-правового впливу у сфері запобігання, протидії домашньому насильству. З-поміж іншого доцільним є модернізація соціальної політики, формування, розвиток інституту «родини», «загальної сім'ї», а також розробка та впровадження цільових комплексних програм профілактики домашнього насильства, заходів правового виховання, структурованих відповідно до психологічного віку, ієрархії видів діяльності, новоутворень свідомості та особистості. Загальними умовами такого підходу є успішне засвоєння знань й умінь саморегуляції поведінки, а також формування мотиваційно-потребової сфери особистості правомірного спрямування.

Отримані результати можуть бути використані: у науково-дослідній роботі — для подальших досліджень юридичної, психологічної специфіки та структури домашнього насильства; у правотворчості — для вдосконалення нормативно-правового регулювання системи запобігання, протидії домашнього насильства; – правозастосовній діяльності — при реалізації державної політики у сфері запобігання, протидії домашньому насильству; у навчальному процесі — при підготовці лекцій, семінарів, практичних занять; у правопросвітницькій діяльності — для удосконалення модульних настанов соціально-правової поведінки особистості, спрямованих на підвищення рівня правосвідомості, правової культури; а також для всіх інших фахівців, які опікуються проблематикою домашнього насильства.