Класифікація обов’язків згідно вчення І. Канта

Автор(и)

  • Т. Попович доцент кафедри теорії та історії держави і права ДВНЗ « Ужгородський національний університет» кандидат юридичних наук, доцент, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.66.4

Ключові слова:

обов’язок, мораль, правовий обов’язок, моральний обов’язок

Анотація

Стаття присвячена розкриттю видової класифікації обов’язків згідно вчення Іммануїла Канта. Досліджено, що всі обов’язки, на думку І. Канта, можуть бути або правові, або моральні. Обов’язки німецький мислитель розподіляє за такими критеріями. Перший критерій – за об’єктивним ставленням закону до обов’язку. Тут ідеться про досконалий і недосконалий обов’язки, які охоплюють собою обов’язок перед самим собою та обов’язок перед іншими. Другий критерій поділу обов’язків – суб’єктивне ставлення зобов’язуючого до зобов’язаного. 

Автором наголошується, що мислитель виділяє можливість поділу обов’язків людини щодо неї самої також за об’єктивним і суб’єктивним критеріями. Відповідно до об’єктивного критерію, обов’язки можуть бути негативними і позитивними. Негативні – це ті, які мають на увазі лише моральне самозбереження. Позитивні ж обов’язки скеровуються до самовдосконалення. Згідно із суб’єктивним критерієм, обов’язки людини щодо самої себе Кант поділяє на ті, що стосуються лише тваринної природи людини, та ті, які стосуються людини як моральної істоти. 

У статті також звернено увагу на класифікацію філософом обов’язків людини щодо інших людей на кілька підгруп: обов’язки людини щодо інших лише як до людей; обов’язки людини щодо інших з поваги до них, якої вони заслуговують; обов’язки людини щодо інших з точки зору їх становища. Обов’язки людини щодо інших лише як до людей концентруються мислителем навколо феноменів любові та поваги. Обов’язки людини щодо інших з поваги до них, якої вони заслуговують, носять взаємний характер, тобто людина, з одного боку, може вимагати від інших поваги до себе, а з іншого – сама повинна ставитись до інших з повагою. Обов’язки людини щодо інших з точки зору їх становища слід сприймати не стільки як обов’язки, скільки як правила, що змінюються залежно від суб’єктів застосування принципу чесноти до випадків, які відбуваються у досвіді.

Посилання

Сінельнікова М.В. Етичні погляди І. Канта. Гілея. 2018. Вип. 130. С. 179-182.

Скоморохов А.В. Универсальность в морали: между объективностью и абсолютностью. Философские науки. 2019. № 62. С. 25-42.

Morrisson I.P.D. Kant and the role of pleasure in moral action. Ohio: Ohio University Press, 2008. 240 p.

Abraham K.K.A. On Immanuel Kant’s concept of duty. Unizik Journal of Arts and Humanities. 2019. Vol. 20, № 2. P. 27-52.

Кант И. Метафизика нравов / Сочинения в 8 тт. Т. 6. Москва: Чоро, 1994. С. 223-543.

Fletcher G.P. Law and morality: a Kantian perspective. Columbia Law Review. 1987. Vol. 87. P. 533-558.

Timmermann J. Kantian duties to the self, explained and defended. Philosophy. 2006. № 81. P. 505-530.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-11-29

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень