Законодавча влада як легітимна основа законотворчої діяльності

Анотація

Стаття присвячена дослідженню природи законодавчої влади та розкриттю її ролі слугувати легітимною основою законотворчої діяльності. Обґрунтовується положення про те, що парламент, як представницький орган усього народу, має найвищий рівень легітимності та на цій підставі реалізує право законодавчого унормування суспільних відносин згідно принципу поділу влади, включаючи виключне право на регулювання законом найважливіших питань організації і здійснення влади та життєдіяльності суспільства (стаття 92 Конституції України). Розкривається співвідношення понять законодавчої влади і законодавчої діяльності парламенту і обґрунтовується визнання законодавчої діяльності парламенту основною, ключовою функцією парламенту і організаційним способом реалізації законодавчої влади держави, що полягає у прийнятті від імені народу законів, як актів вищої юридичної сили, та введенні їх  в дію. Досліджуються умови, обсяг, межі, переваги і недоліки поширеної  в демократичних країнах практики делегованого законодавства, а також санкціонованої законом урядової нормотворчості на основі передбачених окремими законами доручень уряду.

Аналізуються повноваження парламенту у сфері законотворчої діяльності, джерелом яких є делегована народом Верховній Раді України законодавча влада, в силу чого парламент отримує від народу першочергове право на здійснення своєї законотворчої діяльності і контроль за такою діяльністю з боку інших уповноважених суб’єктів.

Розкривається сутність законотворчої діяльності, що здійснюється в рамках законотворчого процесу, як діяльності по виявленню потреби у правовому регулюванні суспільних відносин, оцінці проєктів законів, їх доопрацюванні, проведенні фахової експертизи, обговоренні і доопрацюванні у комітетах, тобто усіх діях, які спрямовані на належне опрацювання проєктів законів. При цьому зазначається, що законотворчий процес не тільки і не стільки обмежується парламентом, а включає також і допарламентські стадії роботи над проєктом закону (ініціювання, розробки проекту, громадського обговорення, проведення його експертизи, погодження з зацікавленими органами і організаціями). 

Дається загальна характеристика суб’єктів законотворчої діяльності, аналізується природа повноважень парламенту по  організації і здійсненню контролю за законотворчою діяльністю.