ПОНЯТТЯ ТА ПРИРОДА ЗЛОВЖИВАННЯ МОЖЛИВОСТЯМИ СПЕЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ

Анотація

Стаття присвячена виявленню правової природи та формулюванню поняття зловживання можливостями
спеціального статусу за кримінальним правом України. На думку автора, дискусійними щодо заявленої у
статті проблеми є питання щодо: правової природи зловживання можливостями спеціального статусу у кри-
мінальному праві; предмету зловживання – того, чим зловживають; зміст відповідної кримінально-правової
заборони та адекватність її відображення у чинному кримінальному законодавстві; співвідношення зловжи-
вання та перевищення як форм протиправної поведінки спеціального суб’єкта; пропозиції з удосконалення
кримінально-правової регламентації відповідальності за зловживання можливостями спеціального статусу. У
статті зроблено спробу обґрунтувати гіпотезу щодо об’єктивної необхідності існування загальної абстрактної
заборони зловживання можливостями спеціального статусу як виду зловживання довірою у найширшому
його розумінні, що відображена зараз у трьох суміжних складах кримінальних правопорушень, передбачених
ст. ст. 364, 364-1 та 365-2 КК України. Крім того, наведені власні міркування щодо дискусійних питань, за-
значених вище. У кримінальному праві України об’єктивно існує кримінально-правова заборона зловживати
можливостями спеціального статусу, яка може абстрактно відображатися конструкцією загального складу
відповідного кримінального правопорушення і бути визначена як використання службовою особою або особою, що надає публічні послуги (спеціальним суб’єктом), можливостей спеціального статусу всупереч інтересам держави, юридичної особи або надання публічних послуг з метою одержання неправомірної вигоди
як для себе, так і для будь-якої іншої особи, що заподіяло фізичній чи юридичній особі, державним чи громадським інтересам істотну шкоду. У статті заперечена пропозиція виключити з КК України норму (норми),
яка (які) містить загальну кримінально-правову заборону зловживання можливостями спеціального статусу.
Наведено аргументи на користь об’єктивної необхідності зберегти у КК таку абстрактну норму.