ПРАВОВА ПРИРОДА СУДОВОЇ ПРАКТИКИ ЯК ВИДУ ЮРИДИЧНОЇ ПРАКТИКИ

Анотація

Розвиток та модернізація характерні для всіх процесів і явищ, з поміж яких є і державно-правові проце-
си. Відповідно до загальноприйнятим в теорії держави і права підходом, правотворча функція має існувати
у вищих державних органів згідно їх компетенції в рамках системи поділу державної влади на законодавчу,
виконавчу та судову гілки. Даний підхід призводить до необхідності проаналізувати стан судів в Україні та їх
рішень як документів, що виступають елементом системи джерел права. У результаті такого аналізу можна
стверджувати про наявність можливості і необхідності визнати існування особливих форм судової діяльності –
судова правотворчість, яка і проявляється у якісному і ефективному формуванні системи судової практики.
Необхідність у визнанні судової правотворчості, яка доповнює положення чинного законодавства Украї-
ни, на даний час в нашій державі існує. Цей процес дозволив би надати більшої гнучкості всій системі дже-
рел права, престижності та обов’язковості дотримання закону за рахунок його стійкості, ефективності, яко-
сті і незмінюваності протягом досить тривалого проміжку часу, «розвантажити» суб’єкта законотворення та
допомогти йому у пошуку нових методів і інструментів врегулювання суспільних відносин та вирішення
спорів про право в різних галузях законодавства.
Таким чином вкрай необхідним на сьогоднішні є саме дослідницько-наукові пошуки і аналізи, котрі пов’я-
зані з окресленням місця і правової природи судової практики та всього процесу правотворчості, аналіз співвід-
ношення судової практики з іншими видами юридичної практики, а також визначення особливостей і специфік
правового регулювання в даній сфері, обґрунтування існування судової практики як джерела права в Україні.