ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ

Анотація

Стаття присвячена вивченню особливостей адміністративного-правового регулювання охорони здоров’я
в Україні та визначенню пріоритетних напрямків його вдосконалення. З’ясовано, що саме норми адміністра-
тивного права займають домінуюче становище серед норм інших галузей права у сфері охорони здоров’я
населення. Визначено, що правове регулювання та адміністративно-правове регулювання співвідносяться
як видове та родове поняття, але під адміністративно-правове регулювання підпадають суспільні відносини,
які регламентуються нормами адміністративного права. Наголошено на нормах Конституції України, які
визначають напрямок адміністративно-правового регулювання охорони здоров’я в Україні. Розкрито по-
няття «законодавство» у широкому та вузькому розуміннях. Виокремлено нормативно-правові акти та під-
законні нормативно-правові акти, яким належить важлива роль в адміністративно-правовому регулюванні
охорони здоров’я в Україні. Акцентовано увагу на підзаконних актах органів загальної дії, серед яких акти
Президента Україна та Кабінету Міністрів України, відомчих підзаконних актах – Міністерства охорони
здоров’я України, Національної служби здоров’я України, актах органів місцевого самоврядування з питань,
що стосуються охорони здоров’я. Наголошено, що наявність у широкого кола суб’єктів управління сферою
охорони здоров’я повноважень приймати підзаконні акти обумовила існування значної кількості останніх,
що ставить питання про систематизацію законодавства у сфері охорони здоров’я. Розглянуто два підходи до
систематизації актів законодавства України у сфері охорони здоров’я – кодифікація, результатом якого має
бути Медичний кодекс України, та консолідація, яка спрямована на визначення структури майбутнього ко-
дифікованого акта, виявлення суперечностей, неузгодженостей, прогалин у законодавстві про охорону здо-
ров’я. Зроблено висновок про недоцільність систематизації законодавства у сфері охорони здоров’я оскіль-
ки, по-перше, існуючі традиції правотворчості та правозастосування в Україні свідчать про необхідність
існування законів, що закріплюють формальні положення у сфері охорони здоров’я і підзаконних актів,
що конкретизують та забезпечують практичну реалізацію законодавчих норм, по-друге, триваюча реформа
системи охорони здоров’я в Україні обумовлює прийняття низки нормативних актів, якими доповнюється
чинне законодавство, по-третє, надане законом право приймати нормативні акти низці суб’єктів ставить
питання про перегляд їх повноважень щодо нормотворчості для зменшення кількості таких актів.