МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ РОБОТИ ЯК ОДНІЄЇ ІЗ ФОРМ НЕСТАНДАРТНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.33Ключові слова:
дистанційна робота, міжнародно-правові документи, працівник, роботодавець, нестандартна зайнятістьАнотація
Стаття присвячена дослідженню дистанційної роботи як однієї із форм нестандартної зайнятості. Зокре-
ма, ураховуючи поширення дистанційної роботи як способу фізичного дистанціювання для попередження
інфікування на коронавірус на робочих місцях, було розглянуто дистанційну роботу з огляду на міжнародні
та європейські стандарти. Зроблено висновок, що розробка національного законодавства про дистанційну
роботу має враховувати положення Конвенцій МОП «Про надомну працю» від 1996 р. № 177, «Про гідну
працю домашніх працівників» від 2011 р. № 189, Рекомендації МОП «Щодо надомної праці» від 1996 р. №
184. При цьому важливо не лише ратифікувати відповідні міжнародно-правові документи, а й адекватно
відобразити в трудовому законодавстві найважливіші їх положення, урахувавши відповідні рекомендації.
Йдеться передусім про забезпечення рівності трудових прав дистанційних працівників порівняно з тра-
диційними працівниками, а також захисту їх від дискримінації. Для них має бути забезпечено можливість
об’єднуватися з метою захисту своїх інтересів у профспілки та інші організації, а також гарантоване право
на участь у колективних переговорах. Запропоновано розробити адекватний механізм контролю за дотри-
манням трудового законодавства під час використання дистанційної праці.
Внесено пропозицію на законодавчому рівні імплементувати положення Європейської рамкової угоди про
телероботу з урахуванням особливостей національної системи законодавства. Зокрема, імплементувати основні
положення Угоди, яка б забезпечувала: (1) гідні умови праці дистанційним працівникам за рахунок роботодавця (окрема кімната для роботи, телефон, оплата додаткових витрат); (2) соціальні та правові гарантії роботи
(відпустка, чітка визначеність робочих годин, підвищення кваліфікації, тощо); (3) дотримання вимог безпеки
роботи (юридичну відповідальність роботодавця за будь-який нещасний випадок або збиток); (4) законодавчу
регламентацію правил, обов’язків та умов укладання договору із працівниками дистанційної форми зайнятості.
Посилання
Беззуб І. Дистанційна форма зайнятості: українські та зарубіжні реалії. Громадська думка про правотворення. 2020. № 16 (201). С. 4–11. URL: http://nbuviap.gov.ua/images/dumka/2020/16.pdf.
Конвенція МОП № 177 про надомну працю від 20.06.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_327#Text
Рекомендація МОП № 184 щодо надомної праці від 20.06.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_100#Text
Конвенція МОП № 189 про гідну працю домашніх працівників (фрілансерів) від 16.06.2011 р. URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_530#Text
Рекомендація МОП № 201 про гідну працю домашніх працівників від 16.06.2011 р. URL:http://www.ilo.org/dyn/normlex/en/fp=NORMLEXPUB:12100:0::NO:12100:P12100_INSTRUMENT_ID:2551502:NO
Підлісний Є. Проблема: Робочий – в час. Український юрист. 2021. №4. URL: http://jurist.ua/?article/2187
Framework Agreement on telework, between the ETUC, UNICE/UEAPME and CEEP 2002. URL: http://www.etuc.org/framework-agreement-telework
Council Directive 90/270/EECof 29 May 1990 on the minimum safety and health requirements for work with display screen equipment. URL: http://eurlex.europa.eu/legal–content/EN/TXT/?uri=CELEX:31990L0270.
European Industrial Relations Dictionary, European Communities; Pap/Cdr edition (Dec 30 2005). European Communities. Brussel, 2005. 55 p.
Collective Agreement on Telework № 85. 09.11.2005. URL: http://www.cnt–nar.be/CCT/cct–85.pdf
Коваленко В. Правовое регулирование дистанционного труда в законодательстве Бельгии. Сравнительное трудовое право. 2011. № 5. С.5.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Uzhhorod National University Herald. Series: Law
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
