ЗАХИСТ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НА ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

Автор(и)

  • Н.І. Свадеба Асистент кафедри цивільного права та процесу Юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.23

Ключові слова:

фізична особа, право на особисте життя, спосіб захисту, втручання в приватне спілкування, таємниця спілкування, персональні дані, згода на обробку даних, інформація з обмеженим доступом

Анотація

Стаття присвячена захисту права фізичної особи на особисте життя та вивчення проблем нормативно-пра-
вового закріплення права особи на приватність спілкування. Досліджені питання поваги до приватного жит-
тя, узагальнені норми процесуального законодавства України та рішення Європейського суду з прав людини
щодо допустимості втручання органами розслідування в приватне життя . Розглянуто та досліджено норма-
тивно-правові акти, що регулюють порядок отримання згоди фізичної особи на обробку її даних. На основі
зроблених висновків обгрунтовано наводяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері збору
даних фізичних осіб – підприємців. У статті характеризуються основні принципи міжнародного законодав-
ства щодо правового захисту інформації з обмеженим доступом та іноземний досвід їх реалізації. Проаналі-
зовано позиції науковців щодо захисту особистого життя фізичної особи. Проаналізовано позитивні новели
Закону України «Про захист персональних даних», а також наявні в ньому прогалини. З’ясовано, що згодою
суб’єкта персональних даних є добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості)
щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Досліджено поняття недостовірної інформації та склад правопорушення при поширенні такої інформації.
Проаналізовано судову практику, зокрема, Верховний суд України зазначає, що юридичним складом право-
порушення при поширенні недостовірної інформації є сукупність таких обставин, як поширення інформації,
тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної
фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації. Зроблені узагальнення
сформованого в Україні та зарубіжного досвіду щодо захисту приватного життя фізичної особи. Досліджено
умови застосування спростування недостовірної інформації для захисту права фізичної особи на особисте
життя від порушень, які виникають в результаті поширення про неї такої інформації.

Посилання

Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 № 2297 – VI (в редакції від 09.06.2013 р.) // Відомості Верховної Ради України. 2010. №34. ст.481.

Посібник з європейського права у сфері захисту персональних даних. К.: К.І.С., 2015. 216 с.

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. 1971 р.

Оніщенко О.В. Персональні дані працівників: деякі особливості використання // Вісник Академії адвокатури України. 2012. Число 3. С. 173-175.

Т. Степаненко «Працівник не дає згоди на обробку персональних даних: що робити» // Журнал «Довідник кадровика». №12. 2011 р.

Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09#Text

Заіка Ю.О. Українське цивільне право: Навчальний посібник. К:Істина, 2005. 312 с.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-25

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право