МЕХАНІЗМ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН ПАРТНЕРІВ У ФАКТИЧНИХ СОЮЗАХ

Анотація

У статті досліджено механізм правового регулювання майнових відносин партнерів у фактичних сою-
зах. Проаналізовано національне законодавство європейських держав, а також рекомендації Комісії з пи-
тань європейського сімейного права, розроблено пропозиції для удосконалення національного законодав-
ства.
Встановлено, що в європейських державах відсутні єдині підходи у правовому регулюванні відносин
партнерів у фактичних союзах, зокрема у шести державах такі відносини неврегульовані, в чотирнадцяти
країнах такі відносини регулюються різними галузями права, а в дев’яти юрисдикціях є спеціальний право-
вий механізм регулювання таких відносин (Швеція, Угорщина, Словенія, Хорватія, Каталонія, Португалія,
Шотландія, Ірландія та Фінляндія).
Проаналізовано положення ЦК Литви щодо регулювання фактичних шлюбних відносин, а також законо-
давство Хорватії, Швеції, Норвегії та інших державах. Виявлено, що у Шотландії цивільні партнерства були
дозволені для одностатевих пар ще у 2005 році, а для осіб протилежної статі тільки з 30 червня 2021 року.
Обґрунтовано, що в контексті європеїзації приватного права, слушною є позиція про необхідність вне-
сення змін до СК України і запровадження терміну «фактичний союз», що рекомендований Комісією з євро-
пейського сімейного права у «Принципах європейського сімейного права щодо права власності, утримання
та правонаступництва пар у фактичних союзах».
Доведено, що у процесі європеїзації приватного права інститут фактичного союзу повинен регулюватися
нормами СК України, які із врахуванням рекомендацій Комісії з європейського сімейного права слід удо-
сконалити наступним чином: встановити для кваліфікованого фактичного союзу, що будь-який правочин
щодо розпорядження правом власності на будинок чи інше житло, в якому партнери проживають, а також на
предмети домашнього вжитку, вчиняється зі згоди обох партнерів; гарантувати партнеру право звернутися
до суду для надання згоди на розпорядження майном без згоди іншого з партнерів; гарантувати принцип
свободи договору між партнерами у фактичних союзах; встановити права на компенсацію за значний внесок
у майно (чи бізнес) або професію іншого з партнерів тощо.