ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА У РАЗІ ЙОГО ПОРУШЕННЯ. ТЕМПОРАЛЬНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Дана наукова стаття присвячена дослідженню актуального питання про часові виміри суб’єктивного
права особи на захист свого порушеного цивільного права. В роботі обстоюється теза, що час існування
правовідношення є невід’ємним елементом його змісту, поза межами часу реалізації права його здійснення
неможливе. В цивільних відносинах вирішальним є диспозитивний чинник для встановлення тривалості
зобов’язання на рівні кредитор-боржник. Але навіть за невизначеності темпоральних координат відношення
дефініцію «строк виконання зобов’язання» слід розуміти як відрізок часу, протягом якого управнена особа
може здійснити своє право, а також як відрізок часу, протягом якого зобов’язана особа має виконати свій
обов’язок. Натомість, строк, протягом якого реалізується охоронне право, у тому числі – позовне домагання,
як правило, має нормативне оформлення. В цьому проявляється значення цивільно-правового строку як
елементу змісту суб’єктивного права: його сплив призводить до певних юридично значимих наслідків –
вичерпаності права. В іншому разі значення такого правового явища, як строк, просто нівелюється. Відтак
автор категорично заперечує концепцію, що суб’єктивні права та кореспондуючі їм обов’язки учасників
зобов’язальних відносин можуть здійснюватися і поза межами вказаних темпоральних координат. У момент
правопорушення виникає нове самостійне зобов’язальне відношення охоронного типу, до змісту якого вхо-
дять захисна вимога правоволодільця та відповідний їй обов’язок порушника. Суб’єктами вказаних взаємин
вже охоронного типу будуть ті ж особи, що і у припиненому регулятивному відношенні – наділений вимо-
гою віритель та обтяжений обов’язком боржник. Але обсяг прав, характер їхнього здійснення і, головне,
темпоральні характеристики вже будуть іншими. При судовому захисті права визначальними стануть строки
позовної давності, при позасудових захисних конструкціях також існують свої часові регулятори. Тож в ро-
боті також оцінено питання про існування суб’єктивного права після закінчення позовної давності – строку
існування матеріального права на позов. Зроблено висновок, що матеріальне право на захист (охоронне
право) про виконання існуючого зобов’язання не припиняється зі збігом позовної давності.