ВИКОРИСТАННЯ ЗВИЧАЇВ ДЛЯ РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.18Ключові слова:
джерело права, звичаї, правові звичаї, виховання, сімейне правоАнотація
Стаття присвячена питанням впливу звичаїв на регулювання сімейно-правових відносин. Наголошено,
що одним з важливим «інструментів» сімейного права виступають звичаї. Звичай як джерело сімейного пра-
ва фактично відіграє субсидіарну по відношенню до сімейного законодавства роль. В Україні значимість
правового звичаю як джерела права обумовлена особливостями правового життя і правосвідомості україн-
ського суспільства, які визначаються поєднанням тих чи інших сторін духовної культури. Історичний нарис
звичаєвого регулювання здійснення заручин демонструє широке використання звичаїв та потенціал їх впливу на
соціальні відносини. Також, це є ілюстрацією розповсюдженої диспозитивності у регулюванні відносин шлюбу та
сім’ї, демократичності її побудови. Наголошено, що використання звичаїв для регулювання сімейно-правових
відносин є невід’ємним атрибутом національної правосвідомості, передумови формування якої приховують-
ся у глибинних історичних пластах культури та пам’яті народу. Запропоновано доповнити положення ст. 11
СК України посиланням на можливість використати не лише «місцевий звичай, а також звичай національної
меншини, до якої належать сторони або одна з них», але й «національних (народних) звичаїв». Зазначено ок-
ремі перспективні напрямки для майбутнього дослідження використання звичаїв, як джерел сімейного права
України, зокрема, питання формування сучасних звичаїв, як регуляторів сімейно-правових відносин, спів-
відношення правових звичаїв, як проявів «офіційного» права та звичаїв, як «ненормативних правил» (націо-
нальні звичаї, звичаї національної меншини, місцеві звичаї) та розповсюдженість у судовій практиці звичаїв
чи використання посилання на їх зміст для оцінки різноманітних обставин справи (наприклад, використання
звичаю та його дотримання у контексті оцінки належного виховання або негідної поведінки у шлюбі).
Посилання
Борщевський І. В. Правовий звичай як джерело сучасного права в Україні. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Випуск 5 (16). С. 3-6.
Ватрас В. А. Джерела сімейного права: проблеми теорії та практики: монографія. Хмельницький : Видавництво ТОВ «Поліграфіст-3», 2020. 824 с.
Гриняк А. Б., Проценко В. В. Звичай як джерело правового регулювання договірних відносин. Приватне право і підприємництво. 2015. Вип. 14. С. 98-102.
Озель В. Звичай у системі права України. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 6. С. 201-205.
Толкачова Н. Є. Правовий звичай, узвичаєність, звичай ділового обороту – форми права сучасної України: проблеми застосування. Соціологія права. 2011. № 2. URL:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/39603.
Панченко С. В. Звичай як джерело цивільного договірного права. Наукові записки. Серія Право. Випуск 7. Кропивницький : ТОВ «ПолімедСервіс», 2019. С. 29–35.
Кісь О.Р. Жінка в українській селянській сім’ї другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: ґендерні аспекти: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05. Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України. Львів, 2002. 21 с.
Шерер, Жан-Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії: Пер. фр. В. В. Коптілов Київ: Укр. письменник, 1994. 311 с.
Боплан Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. Київ: Наук. думка; Кембрідж (Мас.): Укр. наук. ін-т, 1990. 256 с.
Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947–III. Верховна Рада України. Законодавство України. URL : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Uzhhorod National University Herald. Series: Law
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
