ПАРЛАМЕНТАРИЗМ, НАРОДНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ І ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА: ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.5Ключові слова:
народний суверенітет, парламентаризм, установча влада, законодавча влада, законотворча діяльністьАнотація
В статті досліджується історичний взаємозв’язок народного суверенітету з парламентаризмом, з установчою владою і законодавчою діяльністю, що дозволяє більшою мірою зрозуміти суть, специфіку і межі як установчої влади, так і законодавчої діяльності, а також похідної від неї законотворчої діяльності парламенту. Простежується розвиток ідеї народного представництва і її відображення у доктрині демократії. Досліджується явище парламентаризму в сучасному світі як системи політичної організації держави, в якій парламент, в силу того, що він є вищим органом народного представництва, оскільки обирається безпосередньо усім народом і, відтак, покликаний виражати суверенну волю усього народу, займає провідне місце серед органів державної влади. Розглядаються обсяг, межі, а також порядок здійснення суверенної влади народу, в тому числі здійснення безпосередньо народом законодавчої і установчої влади, особливості ухвалення конституції, внесення змін до неї всенародним референдумом або ж установчими зборами чи парламентом, можливості і особливості реалізації народом права законодавчої ініціативи, повноваження парламенту на здійснення установчої і законодавчої влади. Підкреслюється особлива роль чинної Конституції та процедур, які нею
встановлюються, у здійсненні делегованої народом влади парламентом. Аналізуються окремі конституційні
установчі повноваження парламенту (призначення всеукраїнського референдуму, призначення виборів Президента України, призначення за поданням Президента України Прем’єр-Міністра України, та ряду міністрів
та інших посадових осіб, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету міністрів України та інші), виконання парламентом бюджетних, контрольних, церемоніальних повноважень.
Особлива увага акцентується на одному з найголовніших призначень парламенту – здійснювати законодавчу
владу, відповідно до конституційного принципу поділу влади, закріпленого у статті 6 Конституції України.
Підкреслюється прямий зв’язок і залежність законотворчих повноважень від законодавчої влади парламенту.
Посилання
Заяць Н.В. Конституційно-правовий інститут народного представництва та його роль у демократизації суспільства. Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнародних відносин. Київ, 2009. Вип. 83, ч. 2. С. 131-136.
Руссо, Жан-Жак. Про суспільну угоду, або принципи політичного права / Пер. з фр. та ком. О. Хома. К: Port-Royal, 2001. 349 с. ULR: http://litopys.org.ua/rousseau/rous01.htm (дата звернення 14.05.2021).
Donald Clark Hodges. Political Democracy: Its Informal Content. The American Journal of Economics and Sociology. Vol. 24, Issue 1, p. 9-20. ULR:https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1536-7150.1965.tb02887.x (дата звернення 15.05.2021).
Green Paper on the Future of Democracy in Europe for the Council of Europe / edited by Philippe C. Schmitter Istituto Universitario Europeo and Alexander H. Trechsel Université de Genève. 103 p. ULR:https://www.eui.eu/Documents/DepartmentsCentres/SPS/Profiles/Schmitter/GreenPaper.pdf
Конституційний контур парламенту : Посібник для народних депутатів України / В. М. Шаповал. К.: Друкарський дім Олега Федорова, 2019. 118 с. С.20. ULR: https://radaprogram.org/sites/default/files/publications/maket-2_a5_v1.2cover.pdf (дата звернення 10.06.2021).
Рішення Конституційного Суду № 4-зп/1997 від 26 квітня 2018 року у справі за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п’ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) // Офіційний вісник України. – 1997 р., № 42, стор. 59, код акта 4146/1997.
Рішення Конституційного Суду України № 3-зп/1997 від 11 липня 1997 року у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України Постанови Верховної Ради України від 1 жовтня 1996 року «Про тлумачення статті 98 Конституції України» (справа щодо конституційності тлумачення Верховною Радою України статті 98 Конституції України). Офіційний вісник України – 1997 р., № 29, стор. 85, код акта 2025/1997.
Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2005 від 5 жовтня 2005 року у справі за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян Галайчука Вадима Сергійовича, Подгорної Вікторії Валентинівни, Кислої Тетяни Володимирівни про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої, четвертої статті 5 Конституції України (справа про здійснення влади народом). Офіційний вісник України від 26.10.2005 – 2005 р., № 41, стор. 31, стаття 2605, код акта 34045/2005.
Закон України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» 254/96-ВР від 28 червня 1996 року Відомості Верховної Ради України, 1996, №30, ст.142.
Ковальчук В.Б. Установча влада та конституційна реформа в Україні. Lviv Polytechnic National University Institutional Repository. С.346-352. http://ena.lp.edu.ua (дата звернення 08.06.2021).
Барабаш Ю. Установча влада українського народу як конституційний феномен. Право України, 2009. №11. С. 73-79. ULR: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/28729/10-Barabash.pdf (дата звернення 10.06.2021).
Висновок № 190/2002 Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Керівні принципи для конституційних референдумів на національному рівні, ухвалені Венеціанською комісією на 47-й сесії (Венеція, 6-7 липня 2001 року) https://www.venice.coe.int/webforms/documents/default.aspx?Pdffile=CDL-INF(2001)010-ukr (дата звернення 01.06.2021).
Купрій В.М. Порядок внесення змін до конституції у зарубіжних країнах. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. К., 2017, №6. С. 44-50.
Установчої влади теорія. Юридична енциклопедія : у 6 т. / ред. кол. Ю. С. Шемшученко та ін. К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. Т. 6 : С. 230. 768 с.
Європейська комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія). Про концепцію створення і функціонування Конституційної асамблеї в Україні. Прийнятий Венеціанською комісією на 86-ій сесії (Венеція, 25-26 березня 2011 року) на основі коментарів пан Фредерік Сейерстедт (заступник члена, Норвегія), пан Каарло Туорі (член, Фінляндія), пан Євген Танчев (член, Болгарія). Неофіційний переклад. ULR: https://constituanta.blogspot.com/2012/03/blog-post_9722.html (дата звернення 01.06.2021).
Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України „Про всеукраїнський референдум“ від 26 квітня 2018 року № 4-р/2018. Офіційний вісник України від 29.05.2018 – 2018 р., № 41, стор. 77, стаття 1460, код акта 90232/2018.
Висновок Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної
Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу) (реєстр. № 1015) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 13 листопада 2019 року № 5-в/2019. Офіційний вісник України від 08.05.2008 2008 р., № 32, стор. 35, стаття 1056, код акта 42925/2008.
Закон України «Про відкликання народного депутата України» від 19 жовтня 1995 року №396/95-ВР. Відомості Верховної Ради України 1995 р., № 41, стаття 299.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Uzhhorod National University Herald. Series: Law
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
