ПРАВОВЕ МИСЛЕННЯ ЯК ЯВИЩЕ ПРАВОВОЇ ДІЙСНОСТІ ТА ЙОГО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ІЗ ЮРИДИЧНИМ ПІЗНАННЯМ

Анотація

У статті проаналізовано правове мислення, що виступає ядром інтелектуальної складової юридичного пізнан-
ня та представляє собою особливого роду духовно-практичні та пізнавально-оціночні інтелектуальні операції,
спрямовані на постановку певних завдань і вирішення проблем у правовій сфері. Розглянуто підходи щодо ви-
значення категорій «правове мислення» та «юридичне пізнання» у теорії права, а також наведено їх визначення,
а також взаємозв’язок з урахуванням їх ознак та особливостей. Обґрунтовується точка зору про те, що сутність
правового мислення можна розглядати через призму функцій даного явища правової реальності. Надається пере-
лік ознак правового мислення та їх функцій. Аргументується думка, що процес пізнання світу права та окремих
його аспектів, починається з відчуттів, сприймань та уявлень, але ця картина не дає змоги глибоко і всебічно його
пізнати. За допомогою мислення індивід виявляє взаємозв’язки між предметами, подіями та явищами, з’ясовує
причини та наслідки цієї взаємодії, а також може робити висновки, які в подальшому нададуть більш ширшого
бачення сутнісних особливостей окремих правових явищ. Мислення розглядається з позиції надбудови над від-
чуттями й сприйман нями, що допомагає відкривати нові сторони явищ та різних об’єктів юридичного пізнання.
Наводиться думка про те, що юридичне пізнання в процесі юридичної діяльності виступає як творчий
процес, який несе на собі відбиток особистості юриста. Отже, мислення за своєю природою є творчим про-
цесом, що має місце, коли правозастосовувач використовує можливість вибору норми права, що підлягає
застосуванню в конкретній справі.
На загальнотеоретичному рівні юридичне пізнання визначається як опосередкований правом і культур-
но-історичними факторами науковий і ненауковий, інтелектуальний творчий процес отримання та інтерпре-
тації соціально значимої інформації, що проводиться індивідуальним або колективним суб’єктом, а також
орієнтований на володіння достовірними відомостями про право у всіх його іпостасях і правовому середо-
вищі, в їх взаємодії, з метою вирішення правового завдання і подальшого їх використання у відповідності зі
своїми соціальними функціями і особистісними інтересами.