КОДИФІКАЦІЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ

Автор(и)

  • Р.Д. Сарай кандидат юридичних наук, доцент кафедри конституційного права та порівняльного правознавства ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна
  • С.С. Калинюк кандидат юридичних наук, доцент кафедри міжнародного права ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна
  • Д.Ю. Тимків cтудентка 3 курсу юридичного факультету ДВНЗ «Ужгородський національний університет», Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.63.55

Ключові слова:

кодифікація, міжнародне право, систематизація, ООН, Комісія ООН з питань прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права

Анотація

Ефективність права, як системи юридичних норм та принципів, багато в чому залежить від рівня упорядкування останніх. Критерієм оцінки такого стану є рівень систематизації правових норм. Міжнародне право не є винятком у цьому плані і систематизація міжнародно-правових норм напряму впливає на його ефективність.

Дана стаття присвячена аналізу питання систематизації міжнародно-правових актів та норм, основною формою якої є їх кодифікація. У першу чергу, з’ясовується визначення поняття систематизації правивих норм у міжнародному праві. Визначено, що на міжнародно-правовому рівні основною формою систематизації правових норм є їх кодифікація. Досліджено, що саме кодифікація норм міжнародного права дає можливість досягнути основну мету систематизації, а саме прийняти єдиний кодифікований міжнародно-правовий документ, щоб комплексно регулював певну галузь міжнародного права.

            Окрема увага у статті приділена функціям кодифікації, які покликані забезпечити цілісність міжнародної правової системи, уніфікувати її норми з метою отримання збалансованого підходу до правового регулювання однотипних понять у різних правових системах.

            Здійснюється теоретико-правовий аналіз розмежування у міжнародному праві таких понять як кодифікація, інкорпорація та консолідація.

            Також у статті приділено увагу визначенню місця і ролі Комісію ООН з питань прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права. Ажде, даний структурний підрозділ ООН по своїй суті є єдиною універсальною інституцією, що праві здійснювати офіційну кодифікацію міжнародно-правових норм. А результати діяльності Комісії ООН з міжнародного права втілюються у прийняття міжнародних конвенцій під егідою ООН (Конвенція про право міжнародних договорів, Конвенція з морського права, Конвенція про дипломатичні зносини, Конвенція про права дитини тощо).

            Завершується стаття коротким висновком, в якому обгрунтовується важливість подальшої роботи у напрямку кодифікації норм міжнародного права.

Посилання

Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення / С. В. Бобровник, Н. М. Оніщенко та ін. К. : Наук. думка, 2003. – 155 с.

Гетьман Є. А. Кодифікаційна техніка як різновид нормотворчої техніки. Державне будівництво та місцеве самоврядування. Вип. 17. Х.: Право, 2009. С. 130 – 142.

Історія держави і права України: навч.посібник / під ред. В. Іванова. Київ.: Атіка., 2003 р. с. 535

Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посіб. К.: Знання, 2007. 471 с.

Історія держави і права України. Навчальний посібник / В.М. Калашніков, Г.Г. Кривчик, К.А. Марков; за ред. В.М. Калашнікова. Дніпропетровськ: 2012. 261 с.

Кабрияк Р. Кодификации. М.: Статут, 2007. – 476 с.

Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах / отв. ред. проф. М. Н. Марченко. М.: ИКД «ЗерцалоМ». 2001. Т. 2. 528 с.

Протасов В. Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. М.: Юрайт. 2001. 346 с.

Погорєлов Є. В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загальнотеоретичний аспект) : автореф. дис. …. канд. юрид. наук. Харків. 2000. 18 с.

Рыбаков В. А. Преемственность в праве и кодификация права. Журнал российского права. 2007. № 7. С. 44

Рогач О. Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України : автореф. дис. … канд. юрид. наук. К., 2003. 18 с.

Юридична енциклопедія: В 6т. ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. К.: Укр.енцикл. 1999–2001. Т. 3. 792 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-09