ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Анотація

У статті розглянуто особливості законодавчого врегулювання інституту судового контрою в кримінальному процесі України. Визначено авторів, яки приділяли увагу дослідження цього інституту кримінального процесуального законодавства, мету дослідження. Зокрема, як наслідок уточнено визначення судового контрою як самостійного інституту процесуального  закону, з урахуванням як останніх змін в процесуальне законодавство, так і з урахуванням чинних змін. Вказано на недосконалість певних термінів процесуального закону, які окрім іншого, впливають на зміст інституту судового контролю. Підкреслено невідповідність змісту Кримінального процесуального кодексу України тим засадам, які передували його прийняттю. Визначено прогалину процесуального закону, яка полягає у відсутності регламентації дій посадових осіб сторони обвинувачення у випадку прийняття судом такого рішення, як повернення обвинувального акта прокурору як такого, що не відповідає вимогам закону. Здійснено порівняльний аналіз кримінальних процесуальних норм, які регламентували інститут додаткового розслідування під час дії КПК УРСР, з нормами, які надають суду право повернути прокурору обвинувальний акт як такий, що не відповідає вимогам закону. Визначені процесуальні повноваження слідчого судді за межами стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, піддано критиці їх недостатність для поновлення конституційних прав особи, які потенційно можуть бути порушені. Проаналізовано конституційні приписи, які визначають права людини та громадянина, їх реалізацію оцінено з точки зору проблеми, яка висвітлена; Зроблено висновок про невідповідність вимог кримінального процесуального закону Конституції України, зокрема зосереджено увагу на можливості обмежити конституційні права особи за умови відсутності ефективного механізму їх поновлення. Висновок зроблено на підставі аналізу конституційних норм та доктрини права з огляду на визначення правосуддя. Певній критиці піддано окремі положення закону, надано пропозиції щодо їх удосконалення. Як наслідок запропоновано визначення судового контрою як безпосередню перевірку слідчим суддею  законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності сторони обвинувачення та інших державних органів в кримінальному провадженні.