НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТА ПУБЛІЧНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ УКРАЇНИ

Анотація

Запропонований розгляд основних нормативних актів, що регулюють та супроводжують процес реформування підрозділів Національної поліції, як складової частини публічної адміністрації в Україні.

Констатовано, що сучасний стан Національної поліції не повною мірою відповідає викликам та реаліям сьогодення. Реформування поліції не повинно бути процесом заради процесу, кінцевим результатом мають стати системні зміни, задля цього необхідно чітке розуміння етапів реформи, їх нормативне забезпечення як на стратегічному, так і на тактичному рівнях та результативність, що спирається на визначені показники.

У сфері нормативно-правового супроводження реформування поліції слід відзначити певну безсистемність, тобто навіть за наявності документів стратегічного рівня, зазначено, що окремі системні елементи реформи чітко не прописані, що призводить до юридичної плутанини та гальмування запланованих заходів. Висловлено переконання, що системних змін потребує Кодекс України про адміністративні правопорушення та низка підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: в частині деполітизації Національної поліції та фінансових питань її роботи; створення системи оцінки роботи поліції за показником рівня довіри громадян шляхом проведення незалежного соціологічного опитування; подолання безкарності правоохоронців та з метою посилення їх персональної відповідальності шляхом ідентифікації, що дасть додаткові можливості впливу й участі громадян для покращення діяльності поліцейських.

Наголошено, що комплексне реформування всього сектору безпеки та оборони є нагально необхідним для України. Водночас Національна поліція не може бути реформована, як окремий задекларований проєкт – взірець законності та правопорядку, оскільки її діяльність полягає в постійній взаємодії з органами виконавчої влади, Національною гвардією, Державною службою надзвичайних ситуацій, Державною міграційною службою, Прикордонною службою, а також із ЗСУ, прокуратурою, судами тощо. Усе це зумовлює необхідність перегляду організаційної структури та функцій вказаних органів для досягнення збалансованості, координованості та результативності їх дій та як наслідок, досягнення ключової мети реформування Національної поліції – довіра громадян.