ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З КРЕДИТНИХ ДОГОВОРІВ, УКЛАДЕНИХ В ЕЛЕКТРОННІЙ ФОРМІ

Автор(и)

  • С.А. Чванкін кандидат юридичних наук, доцент, голова Київського районного суду м. Одеси, голова Асоціації слідчих суддів України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.63.29

Ключові слова:

цивільний процес, судові докази, електронні докази, предмет доказування, електронна комерція, кредитні відносини, стягнення заборгованості.

Анотація

У даній науковій статті на основі аналізу матеріалів судової практики досліджено теоретичні та практичні аспекти використання електронних доказів у справах, що випливають з кредитних договорів, укладених в електронній формі. Зроблено акцент на процесі судового доказування у найбільш поширених у судовій практиці категоріях справ: цивільних справах про стягнення заборгованості за кредитним договором (договором позики) та справах про визнання таких договорів недійсними або неукладеними.

Визначено коло юридично значимих обставин, які входять до предмета доказування у справах про стягнення заборгованості за кредитним договором. Окреслено коло судових доказів, які використовуються в судовій практиці з метою доведення суду наявності чи відсутності обставин предмета доказування у цих справах.

Стверджується про існування взаємного зв’язку між фактами предмета доказування, та необхідність дослідження та оцінки судових доказів, які підтверджують факт укладення кредитного договору лише у сукупності з доказами, які підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Доведено, що факт укладення кредитного договору  не може бути встановлено судом без встановлення факту перерахування грошових коштів позичальнику.

Встановлено наявність суперечності між нормами Закону України «Про електронну комерцію» та положеннями Цивільного процесуального кодексу України щодо віднесення доказів, поданих в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, пов’язаних з електронним правочином, до письмових або електронних доказів, та запропоновано спосіб вирішення даної суперечності.

Наголошується на важливості для суду приділяти особливу увагу засобам ідентифікації сторін електронного правочину для визначення належних сторін при вирішенні справ, що випливають з кредитних договорів, укладених за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Зроблено висновок про можливість виникнення процесуальної співучасті на стороні відповідача у випадку, якщо в процесі судового розгляду буде встановлено, що кредит був оформлений на одну особу, а грошові кошти за договором перераховувалися фінансовою установою на банківський рахунок іншої особи.

Посилання

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 червня 2019 р. у справі № 401/1196/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/83357248.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 р. у справі № 760/23903/19. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92600466.

Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р. № 851-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 36. Ст. 275.

Про електронну комерцію: Закон України від 03.09.2015 р. № 675-VIII. Відомості Верховної Ради. 2015. № 45. Ст. 410.

Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 р. № 1618-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.

Про судове рішення у цивільній справі: постанова Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14. Вісник Верховного Суду України. 2010. № 1. С. 4-9.

Постанова Одеського апеляційного суду від 14.05.2020 р. у справі № 507/334/19 (апеляційне провадження № 22-ц/813/164/20). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89232309.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-09

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право