ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню такої надважливої сфери цивільних правовідносин, як приватноправова відповідальність. У науковій статті досліджено визначення поняття «цивільно-правова відповідальність». Наголошується на тому, що цивільно-правова відповідальність полягає в багатьох аспектах, зокрема, це й санкція, і новий обов’язок, і заміна невиконаного обов’язку новим тощо. Підтримується позиція про те, що застосування цивільно-правової відповідальності є добровільним, однак не виключається можливості використання юрисдикційних форм відповідальності. Автори статті солідаризуються із запропонованим у доктрині підходом про доцільність переходу до так званої поведінкової концепції вини.  Наголошується на важливості здійсненого теоретичного розмежування інституту забезпечення виконання зобов’язань та мір цивільно-правової відповідальності. Допускається можливість одночасного застосування різних форм цивільно-правової відповідальності.

Стверджується про доцільність зміни підходу щодо визначення та відшкодування моральної шкоди, адже відшкодування немайнової шкоди залежить від порушення цивільного права особи, а не від передбаченої можливості відшкодування моральної шкоди в законі чи договорі.

Автори статті позитивно сприймають позицію про необхідність закріплення положень щодо цивільно-правового характеру відповідальності посадових осіб корпорацій тих чи інших організаційно-правових форм. Акцентується на потребі закріплення субсидіарної відповідальності учасників товариств з обмеженою відповідальністю в разі доведення останнього до банкрутства з їх вини.

Висловлена позиція про перспективність здійснення подальших наукових розвідок у сфері відповідальності автономних роботів та штучного інтелекту.

Зроблено висновок, що у зв’язку із багатовекторністю поняття «цивільно-правова відповідальність» існує потреба в подальшій прискіпливій увазі наукової спільноти до інституту приватноправової відповідальності. Зокрема, необхідним є напрацювання якісних критеріїв розмежування інституту зловживання суб’єктивними цивільними правами та інституту    цивільно-правової відповідальності; дослідження особливостей відповідальності таких суб’єктів права, як власники істотної участі у корпораціях, контролери банківських груп та інших специфічних суб’єктів тощо.