ПЕРЕХІД ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ПІДСТАВІ ДОГОВОРУ КУПІВЛІ ПРОДАЖУ: ДЕКІЛЬКА ПРАВОВИХ НЮАНСІВ

Анотація

Публікація присвячена аналізу декотрих правових нюансів переходу права власності за договором купівлі-продажу. Спершу в статті проведено загальну характеристику договорів, спрямованих на перехід права власності та визначено місце договору купівлі-продажу в їх системі. Далі встановлено, що момент переходу права власності на підставі договору купівлі-продажу не завжди прив’язаний до моменту укладення договору.

Проаналізовано спеціальні норми про перехід права власності, які містяться в загальних положеннях про купівлю-продаж і виявлено їх обмеженість та поверхневість. Відсутність спеціального правового регулювання зумовила потребу звернення до загальної частини Цивільного кодексу України, де для всіх договорів загальним правилом закріплено практику визнання моментом набуття права власності моменту передачі речі. Тому надалі в роботі проаналізовано припис про те, коли обов’язок продавця щодо передачі речі вважається виконаним, що й породило сумніви з приводу вдалості надання законодавцем настільки вагомого значення передачі при одночасному вкладенні в неї тільки однобічного сенсу. Висловлено та обґрунтовано позицію, що перехід права власності не може відбутися в момент передачі товару продавцем у випадку неприйняття його покупцем. Важливим аргументом на користь останньої тези в роботі визначено розведення законодавцем в окремих нормах положень про момент переходу права власності та про момент переходу ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, вірно припускаючи можливість неспівпадіння вказаних моментів.

В публікації підкреслено, що навіть врахування моменту прийняття товару покупцем при визначенні моменту переходу права власності не завжди здатне вирішити практичні проблеми, що можуть виникати при переході права власності за договором купівлі-продажу, тому сформульовано висновок про необхідність перегляду загального законодавчого підходу до визначення моменту переходу права власності та здійснення його прив’язки не до одностороннього акту (передання речі), а до моменту здійснення дій й іншою стороною договору, спрямованих на досягнення мети останнього. Враховуючи, що договір купівлі-продажу має оплатний характер, визначено, що моментом переходу права власності слід вважати момент отримання зустрічного задоволення контрагентом за договором (оплата покупцем ціни за придбану річ).