ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СИСТЕМ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Автор(и)

  • С. В. Любич аспірант 3 курсу, Академія Державної пенітенціарної служби, Чернігів, Україна, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.63.12

Ключові слова:

державна служба, змішана модель державної служби, класична модель державної служби, системи державної служби

Анотація

Стаття присвячена висвітленню загальних рис різних систем організації державної служби. Актуальність дослідження обумовлюється тим, що участь України в глобалізаційних та євроінтеграційних процесах відображає необхідність вивчення досвіду держав, що складають західну правову традицію, акцент якої має бути зосереджено на системах організації державної служби, виходячи з завдань держави в демократичних суспільствах та перманентному реформуванню сфери публічного адміністрування в Україні.

Зазначається, що в умовах епохи постмодерну виникає необхідність переосмислення класичних моделей організації державної служби, аналіз сучасних систем такої організації та формулювання узагальнених висновків, їх систематизації. Мета статті полягає у систематизації і узагальненні різних систем організації державної служби: класичних, змішаних та сучасних, що наявні в європейському політичному просторі.

Зосереджено увагу на виокремленні таких трьох класичних систем організації державної служби, що іманентні державам європейської спільноти: кар’єрній, посадовій та змішаній. Вказується на превалюванні в цих державах кар’єрної моделі, однак, при цьому держави не орієнтуються на характеристики такої моделі, використовуючи контамінацію окремих рис кожної з названих систем. Виокремлюються такі ознаки кар’єристської системи державної служби як неухильне виконання статутних вимог як умова кар’єрного зростання службовця; неурахування досвіду роботи в недержавній сфері; особливості оплати праці та пенсійного забезпечення державного службовця; регламентування відносин субординації; нормативне закріплення правил поведінки державного службовця та ін.

Визначальною рисою модернізаційної моделі державної служби є керівництво суто суспільними інтересами та запитами. Транзиторна модель передбачає приналежність до моделей з відкритою орієнтацією. Відмінним баченням виступає постмодерністська модель, висвітлює новий категоріальний апарат (індивідуальні цінності, гуманістичні принципи, відкритість).

Характерною особливістю змішаної моделі є контрактні відносини між публічним працівником і державною установою.

Значимість основних положень і висновків дослідження визначається можливістю їх використання в публічному адмініструванні в Україні.

Посилання

Линдюк О. А. Європейський досвід модернізації державної служби та перспективи його застосування в Україні. Теоретичні та прикладні питання державотворення. 2016. Вип. 19. С. 104 – 116.

Хорошенюк О. В. Моделі організації публічної служби: порівняльний аналіз та пропозиції для України. Державне управління: теорія та практика. 2014. № 1. С. 140 – 150.

Прокопенко Л., Шабатіна І. Публічна служба в країнах ЄС. Публічне адміністрування: теорія і практика. 2009. Вип. 1. С. 76 – 86.

Мамчур Г. В. Види і моделі державної служби. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління. 2014. Вип. 1. С. 41 – 45.

Неліпа Д. В. Організаційно-правові засади державної служби в Україні. Київ: Центр учбової літератури, 2012. 367 с.

Комаровский В. С. Государственная служба и средства массовой информации. Воронеж: Издательство Воронежского Государственного Университета, 2003. 114 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-08-09

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право