СОЦІОЛОГІЧНИЙ НАПРЯМ У ДОСЛІДЖЕННІ ЗЛОЧИННОСТІ (З ІСТОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ І ПРАВОВОЇ ДУМКИ)

Анотація

Розглядаються ідеї прихильників  соціологічного напряму у кримінальному праві та кримінології щодо причин злочинності, визначається їх значимість для сьогодення.

          Констатовано, що злочинність існувала в усі часи, при цьому змінювалась у різні епохи та в різних країнах під впливом обставин життєдіяльності конкретного суспільства. Наприкінці XIX – початку XX ст. сформувався соціологічний напрям у кримінальному праві та кримінології. Видатними теоретиками соціологічного напряму стали А. Ж. Кетле, А. Лакассань, Ф. Ліст, Е. Дюркгейм, П.О. Сорокін, М.П. Чубинський, Е.Х. Сатерленд¸ Д.  Крессі, Г. Ван-Гамель, А. Прінс, Р.К.  Мертон,  Т. Селлін та ін.

          У межах соціологічної школи були сформульовані принципові положення про залежність злочинності від умов соціального середовища, стійкість основних параметрів злочинності та можливість її прогнозування. Доведено, що без зміни соціальних умов, які викликають до життя злочини, марно було б намагатися вплинути на злочинність. Однак, соціологічні теорії не пояснюють, чому за одних і тих же соціальних умов різні люди демонструють принципово різну поведінку.

          Детермінанти злочинності пов'язані головним чином із самим суспільством, з його найгострішими суперечностями, з соціальною несправедливістю і соціальною нерівністю, які нездоланні  за умов існуючого соціального простору. Деякі протиріччя історично долаються або мінімізуються, але з'являються все нові й нові кримінологічно значущі антагонізми, які  детермінують злочинність.

          Обґрунтовано думку, що методологічною базою дослідження злочинності може бути синтетичний підхід, що базується на поєднанні різних методологій і дає змогу розглядати всі відомі фактори злочинності у взаємозв’язку і взаємодії.

          Нині в кримінології збереглися головні вихідні позиції соціологічного напряму, його філософські та соціологічні основи: позитивізм у різних його варіантах; визнання в одному ряду дії факторів соціальних та індивідуальних; уявлення про злочин як вічне явище, властиве будь-якому соціальному устрою.